Програма EGAP допомагає 40 пілотним громадам у п'яти областях – Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Луганській та Одеській. Повномасштабна війна змінила устрій цих регіонів назавжди, проте їй не вдалося зупинити потужний процес цифровізації.
Це – серія матеріалів про те, як громади залишаються стійкими в умовах російської агресії, та які проєкти реалізують разом із переселенцями
Барська громада є однією з лідерок цифровізації на Вінниччині. Зараз у її межах функціонує сучасний Центр надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП), в якому впроваджено е-чергу, місце для самообслуговування, “розумний” call-центр, IVR та голосове меню. Окрім того, ЦНАП оснащено мобільною валізкою, зчитувачами для id-карток й універсальними зарядними пристроями.
.jpg)
.jpg)
До 24 лютого громада мала великі плани на впровадження Громадського бюджету – а з початком великої війни вимушено змінила курс на допомогу переселенцям. Як регіон зустрічав ВПО під час активних бойових дій та як жителі Краматорська реалізували IT-спільноту для підтримки дітей, дізнаємося в Ігоря Ставнюка – керівника справами виконавчого комітету Барської міської ради
Як у Барському регіоні створили відкриті пункти приймання ВПО
Від початку повномасштабного вторгнення Барська громада прийняла близько 10 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Загальна кількість населення громади – 43 тисячі. Тобто переселенці становлять 25% від кількості місцевих жителів.
«24 лютого і в подальші тижні люди почали масово виїжджати з Києва, Харкова та Чернігова. Через Барську громаду якраз пролягає траса на Захід України – тож ми швидко організували пункти обігріву. Залучали школи та садки, щоб ці люди могли переночувати, отримати гаряче харчування й поїхати далі»
–– згадує Ігор.
Але було й багато тих, хто хотів залишитися. Для них почали створювати відкриті пункти, в яких можна перебувати протягом невизначеного часу.
Такі «гуртожитки» для ВПО переважно розташовані селах у п’ятикілометровій зоні від міста. Пункти являють собою відремонтовані приміщення, оснащені всією необхідною технікою: обігрівачами, бойлерами, пральними машинками тощо.
Навіть досі там проживають малозабезпечені та літні люди з Краматорська та Нікополя, яким немає куди повертатися. У громаді вирішили допомагати переселенцям усім, чим зможуть, і на зиму планують провести централізоване опалення у пунктах.
«Чим можемо – допоможемо. Ми нікому ще не відмовили, адже скільки людей приїде, стільки й приймемо»
–– каже Ігор.
До слова, на момент розмови (вересень, 2022) у Барській громаді налічувалося 3500 внутрішньо переміщених осіб.
Як люди з тимчасово окупованих територій вирішують залишитись у Барській громаді назавжди
Ігор розповідає історію вагітної жінки, яка приїхала з Маріуполя з мамою, собакою та чотирма дітьми. Зараз її чоловік перебуває у полоні.
«Запит був таким: знайти помешкання для її великої сім'ї. Ми запропонували будиночок у селі неподалік від Бару – гарний, але трохи занедбаний. Допомогли провести туди воду, опалення, купили пральну машинку і холодильник. Сім'я пожила там кілька місяців, а потім захотіла придбати будинок»
–– ділиться Ігор.
Так Барська громада поповнилася ще шістьома мешканцями (навіть сімома, бо жінка нещодавно народила донечку):
«Це не єдиний випадок, коли люди з тимчасово окупованих територій приїхали до нас на якийсь час, але вирішили залишитися назавжди».
Як переселенці з Краматорська навчають дітей цифрової грамотності в Центрі України
Едуард переїхав до Барської громади з Краматорська. Чоловік працює юристом у Фонді розвитку громади (ред. – платформа, що опікується громадськими ініціативами та організаціями).
Одним із напрямків організації є реабілітація дітей-переселенців. Тому на її базі запровадили різні заняття для малечі – малювання, ліплення, стрільба з луку тощо.
«Окрім переселенців, туди приходили й місцеві дітлахи. Вони починали між собою дружити – ми зрозуміли, що в громаду люди входять через дітей»
–– розповідає Едуард.
Пізніше з'явилася ідея влаштувати ІT-курси – щоб діти могли не лише пограти на комп'ютері, а й чогось навчатися та комунікувати між собою. Така взаємодія неабияк важлива для діток в умовах війни – адже вони, як і дорослі, можуть замкнутися в собі й переживати депресивні епізоди.
Місцева влада надала фонду базове обладнання та приміщення – один із класів у Барському коледжі транспорту та будівництва. Проте ноутбуків для повноцінного навчання не вистачало.
Тоді Едуард познайомився з Дар'єю Радзіковською, регіональною координаторкою Програми EGAP на Вінниччині, яка одразу ж запропонувала реалізувати повноцінну кімнату для уроків цифрової грамотності.
Зараз у групі Едуарда навчаються близько 25 дітей середнього та дошкільного віку. Восьмеро з місцевої малечі вже пройшли курси повністю та приходять лише погратися. Переселенців порахувати трохи важче, бо люди мобільні та часто виїжджають із міста.
Курс складається з 16 занять та поділяється на два блоки. У першому діти навчаються просто користуватися комп'ютером. Другий блок – це більш просунуті теми: наприклад, графіка або анімація.
Окрім того, діти постійно грають в онлайн-ігри, паралельно спілкуючись одне з одним.
«У Барській громаді виділено багато гуртожитків та шкіл для ВПО. Із допомогою Telegram-каналу, групи у Facebook чи сарафанного радіо все більше переселенців дізнаються про заняття – діти приходять до нас навіть із віддалених куточків міста»
–– зізнається Едуард.
У планах фонду – впровадження IT-курсів для літніх людей на базі досвіду Краматорська. Бабусь та дідусів навчатимуть користуватися не лише комп'ютером, а й смартфоном:
«Приміщення вже маємо, потрібне ще обладнання та люди, які погодилися б працювати на волонтерських засадах. Поки чекаємо на грант».
Центри активності громадян створені за підтримки швейцарсько-української Програми EGAP, що реалізується Фондом Східна Європа у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України та фінансується Швейцарією.
